Дату, 2 квітня, було встановлено Генеральною Асамблеєю ООН у 2007 році. В чому суть цього дня?

Якщо суспільство навчиться взаємодіяти з людьми, які страждають на аутизм, то ці люди зможуть соціалізуватися, зайняти своє місце, жити щасливо і без обмежень. Але, щоб відкрити для людей з аутизмом широкі можливості, нам необхідно розуміти – у чому суть захворювання, як взаємодіяти та чого робити не варто.

 За офіційними даними, в Україні проживає понад 3 тис. людей з аутизмом. Представники організацій людей з       аутизмом, говорять, що насправді реальні цифри в кілька разів вищі.

Що таке аутизм?

Аутизм – це стан, який виникає внаслідок порушення розвитку головного мозку і характеризується вродженим та всебічним дефіцитом соціальної взаємодії та спілкування. Його неможливо вилікувати, проте з часом можна скоригувати і адаптувати людину до соціального життя.

Аутизм впливає на кожну людину по-різному, і може варіюватися від дуже легкої до дуже важкої форми прояву. Люди з аутизмом хочуть спілкуватися, проте часто не знають як.

Розлади аутистичного спектру починаються в дитинстві, проте зберігаються у підлітковому і дорослому віці. У більшості випадків ці стани проявляються у перші 5 років життя.

Діагностувати ризик розвитку аутизму можна вже в 1,5-річному віці дитини за допомогою спеціального скринінгового тесту.

Люди з аутизмом можуть бути надзвичайно обдарованими, проте їм потрібно набагато більше часу, щоб навчитися чомусь дуже простому.

За статистикою:

- 1 із 88 дітей має аутизм. При ранньому втручанні та корекційних заходах дитина може бути повністю адаптована до соціального життя;

- на 30% щорічно зростає кількість дітей з діагнозом аутизм в Україні;

- у 1,5-річному віці дитині можна провести скринінг за спеціальним тестом;

- в 4 рази частіше у хлопчиків, ніж у дівчаток, діагностується аутизм.

Чому виникає аутизм?

Точні причини аутизму досі не встановлено. Сучасні дослідження доводять, що аутизм – це генетичне захворювання. Науковці вважають, що найімовірніше аутизм виникає при поєднанні генетичних факторів і несприятливого зовнішнього впливу.

Варто зауважити, що стосунки у родині (між членами родини і з дитиною зокрема) не мають впливу на виникнення аутизму. Також не підтвердженим є міф про зв'язок аутизму і вакцинації.

Лікування аутизму

В Україні серед методів лікування аутизму переважає медикаментозний. Однак, часто цього не достатньо. Для ефективного лікування дітей з аутизмом потрібен комплексний підхід. З дитиною і батьками мають працювати лікарі, психологи, психотерапевти та логопеди. Чим раніше хвороба виявлена, тим краще. Для цього варто не пропускати планові огляди у педіатра і спеціалістів, звертати уваги на поведінку малюка.

Якщо аутизм таки виявлено, не варто впадати у паніку. З таким діагнозом можливе повноцінне життя – за умови правильного підходу до дитини, інклюзивної освіти, втручання лікарів. Правильний підхід у ранньому віці до дітей з виявленими проблемами дозволяє їх повертати у коло однолітків для подальшої соціалізації і навчання.

Люди з аутизмом можуть бути геніями у своїй справі

Аутизм часто пов'язаний з певними відставаннями у розумових здібностях. Однак ця статистика не є стовідсотковою. Крім того, люди з аутизмом часто бувають дуже обдарованими і навіть геніальними в одній сфері діяльності. Вони повністю концентруються на ній і ігнорують діяльність поза їхнім колом інтересів.

Як правильно спілкуватися з

людьми-аутистами

Якщо у Вашому оточенні є люди, які мають аутизм, варто дотримуватися простих правил спілкування:

Говоріть на теми, які справді їх цікавлять. Люди з аутичними розладами часто зациклюються на чомусь одному, вони стають справжніми експертами у цій темі. Ви зможете почерпнути для себе щось цікаве, а вони – максимально розкритися.

Скорочуйте речення. Короткі повідомлення допомагають людям з аутизмом швидше опрацювати інформацію. Також їм легше дається письмове спілкування.

Аутисти мають образне мислення. Тож їм значно легше зрозуміти ідею за допомогою малюнків, схем.

Давайте час на відповідь. Людям з аутизмом часто потрібно більше часу аби обдумати. Не підганяйте їх у розмові, дайте час подумати. Якщо людина не відповіла на попереднє питання, не ставте наступне. Майте терпіння.

Дотримуйтеся мовної сталості. Не висловлюйте одну і ту ж думку різними словами. Це збиває з пантелику людей з аутизмом.

Не сприймайте мовчання аутистів на власний рахунок. Будьте чуйними, поважайте межі.

Починайте розмову зі ствердження, а не запитання. Банальне запитання –як справи? – може стати справжнім стресом для людини з аутизмом. Введіть їх в розмову поступово.

Приділяйте увагу. Навіть, якщо ззовні здається, що людям з аутизмом краще наодинці, насправді їм теж потрібна турбота та увага.

Вибирайте вдалий час для бесіди. Співрозмовник з аутизмом має бути спокійним, почуватися комфортно. Тоді шанси на співпрацю значно зростають.

10. Аутистам важко вловити жарти, іронію, сарказм, метафори. Говоріть прямо і чітко. Це спростить завдання Вашому співрозмовнику.

         Поважайте людей з аутизмом. Вони особливі і потребують особливого підходу, але це не робить їх гіршими

https://youtu.be/kbG5Oba7aNw

ЯК РОЗПОВІСТИ ДИТИНІ ПРО ОСОБИСТІСНИЙ ПРОСТІР

Особисті кордони — особистий простір, який кожна людина особисто розподіляє. Що є комфортно для тебе, може бути дискомфортним для іншої людини, бо кожен з нас індивідуальний і має свій особистий простір.

Щоби легше і краще розділити свій простір, варто використати таку собі візуальну інструкцію, «circles of relationships» — кола спілкування, кола стосунків — це може допомогти запобігти сексуальному домаганню, фізичному, психологічному насильству просто тому, що дає зрозуміти, що відбувається щось неправильне. Така візуальна інструкція розрахована на дітей 5-10 років.

1. Фіолетовий = я, мій особистий простір.

Отже, фіолетове, перше і найголовніше коло, – це ми самі. Наше тіло належить тільки нам, і тільки ми самі можемо вирішувати хто може біля нас перебувати близько, торкатися нас. І ніхто не повинен робити це без дозволу. Якщо хто-небудь, з будь-якого оточення, заподіює нам дискомфорт (неважливо, дідусь посадив на коліна або мамина подруга вимагає «поцілувати тітку в щічку») ми не повинні соромитися сказати про це і сказати “ні “,” стоп “.

2. Синій = сім’я.

Це коло нашої сім’ї і тих, кого ми любимо. Повага, довіра і любов – ось за цими ознаками ми визначаємо, хто відноситься до цього кола, хто найбільш близький нам. Але потрібно пам’ятати, що навіть з тими, кого ми любимо, ми не повинні нехтувати своїм особистісним простором, але також і самі повинні поважати простір наших близьких.

3. Зелене коло = друзі.

Це “far away hug” оточення. Коло наших друзів і тих з ким нам подобається спілкуватися. Дружба дуже важлива і включає в себе багато речей. Наприклад, спільні ігри, розмови, веселощі, і іноді дружні обійми. Дружба завжди ґрунтується на довірі, повазі. І такі прояви як обійми повинні бути засновані на взаємній згоді. Важливо розуміти, що не всі діти в класі можуть вести себе як твої друзі. І батькам слід проговорити з дітьми за якими критеріями ми визначаємо друзів і, в свою чергу, як ми самі повинні себе з ними вести.

4. Жовте коло = знайомі.

Коло знайомих (wave circle, тобто ті, кому ми махаємо рукою при зустрічі, з ким знайомі поверхово і не дуже близькі). Це можуть бути діти в шкільному автобусі, у дворі, спортивній команді, це можуть бути друзі батьків. Обговоріть з дитиною соціальні норми, різні типи знайомих і також правила безпеки. Різницю між близькими і просто знайомими людьми. Дистанція у відносинах, яку і вони і ми повинні поважати.

5. Помаранчеве коло = люди, від яких ми чекаємо професійної допомоги.

Ці люди можуть допомогти нам, коли нам це необхідно, але вони не наші друзі. Це вчителі, вихователі, поліцейські, пожежники, медсестри і лікарі. Обговоріть з дитиною в яких ситуаціях у кого шукати допомоги. Необхідно підкреслити, що у цих людей є розпізнавальні знаки, уніформа, посвідчення, і що вони допомагають в разі небезпеки.

6. Червоне коло = незнайомці.

Ми не знаємо цих людей. (Навіть якщо вони говорять, що знають нас, це не важливо.) Не всі чужі люди погані, але оскільки ми не знайомі, то не знаємо погана людина перед нами або хороша. Ми не довіряємо незнайомцям. Ми не розмовляємо з ними, не розказуємо нічого про себе або близьких. Не відповідаємо на питання. Ніколи, ніколи не йдемо з ними нікуди і не сідаємо в машину. Ми не беремо цукерки, не йдемо “шукати собачку” і не допомагаємо знайти вулицю, тому що дорослі ніколи не повинні просити допомоги у тих, хто молодший і слабший їх.

Це коротко. З дітьми розфарбовують ці кола, промовляють різні ситуації, дають вгадати, як правильно вчинити в кожному окремому випадку. І сто разів говорять – якщо тобі некомфортно ти повинен сказати СТОП, НІ. Якщо хтось поводить себе неправильно, на твою думку, ти повинен розповісти іншим дорослим – батькам, вчителям. Ніхто не може торкатися до тебе без твоєї згоди. (Ти теж не маєш права вторгатися в чужий особистий простір без дозволу). І якщо тебе не зрозуміли з першого разу, ти повинен повторювати і повторювати, поки тебе не почують, поки тебе не зрозуміють і не допоможуть. Ти не повинен шукати рішення сам, ти не повинен приховувати, ти не повинен соромитися. Не бійся говорити. Не бійся питати.